Півень...
Закортіло мені півня. Бо мені подарували качаної каші з Гадяча, а качану кашу треба їсти неодмінно з півнем. Так в Писанії сказано...
Півня в мене немає. І на базарі немає... Десь кричать, по селу, вдосвіта, але спробуй його ще піймай піди...
Пішов до баби. В баби є півні.
- Вибирай, каже, який тобі наравицця.
І ти дивишся півню в очі, і кажеш: оцього, давайте! Це - новий екзистенціальний досвід. Ти розпоряджаєшся долею півня, без усяких на те підстав... Посивіть можна...
Потім повертаєшся до баби за півнем, а вона каже: втік, як почуствував, хай увечері вернеться...
Йдеш увечері...
Потім того півня треба варить три дні... Бо це вам не бройлер. Це справжній скаковий півень, без ГМО. І треба мати вдома доменну піч з турбонаддувом, аби той півень зварився. По мускулатурі й рельєфу півень - як молодий Шварценеггер.
Потім обібрати м'ясо. Потім зібрати кістки в пакет, та відвезти їх за село собакам. Бо якщо кістки залишить у дворі, чи коло двору, то всі навколишні собаки - твої, на пару місяців. А це - відповідальність!
В 1986 році італійський повар Карло Петріні заснував антиспоживацький рух "Slow Food" ("Повільна їжа") - альтернатива фаст-фуду, що береже регіональну гастрономічну культуру. Анти-Макдональдс. Сьогодні під прапорами "Slow Food" працюють тисячі ресторанів по всьому світу.
Карло Петріні, певно ніколи нічого не чув про качану кашу з півнем... А цій страві - триста років мінімум...
Доброго ранку, й смачного всім причетним!